Кондиціонер — хороший піар-хід.

Як не дивно, але реклама — рушій прогресу в будь-якій сфері бізнесу. От, наприклад, взяти до уваги ресторани, бари та кафе. Особливо влітку, коли так хочеться хоч куди-небудь сховатися від спеки. Часто навіть на вітринах можна побачити таблички з написом: “працює кондиціонер” або ж “є кондиціонер”. Може й виглядає трохи смішно, але цілковита правда.

У Львові дуже високий рівень вологості, тому й спека переноситься набагато важче, ніж в інших регіонах. Коли на термометрі понад двадцять чотири градуси за Цельсієм, то в буквальному сенсі нема чим дихати. Звісно, вентилятор з собою не носитимеш, але якось раду собі давати потрібно. То люди і шукають хоч якогось куточка із прохолодою. Так що в такому випадку їх заманити дуже легко.

Закордоном кондиціонер — це явно не та річ, якою можна було б пишатись, а тим більше робити на ній рекламу. Там це звична річ і в побуті, і в технічному користуванні. Нею нікого не здивуєш, так само як і безкоштовним Wi-Fi, який є навіть у громадському транспорті. Це наші люди трохи дикуваті і стараються заробити власне сьогодні, не звертають увагу на перспективу. В усьому світі в будь-якій сфері обслуговування намагаються створити якомога вигідніші умови для клієнтів шляхом збільшення кількості безкоштовних послуг. Таким чином вони акцентують увагу на потрібному і високо оцінюють власне ключову послугу або продукт.

Бажання українців заробити на “повітрі”, в результаті знижує ціну всіх дійсно вартісних речей (знань, консультацій, послуг, товарів тощо). А потім самі й дивуємося: чому в нашій країні так низько цінується праця і професійність? Невміння розставляти приорітети — це явна фішка нашого народу. Я якісь першочергові речі, а є — другорядні. Але потрібно це вміти побачити, розрізнити і відповідно використати. Потім можна отримати набагато більше, ніж в випадку, коли орієнтуєшся на сьогоднішній день. Як не прикро звучить, але ми не вміємо жити для себе, в нас рідкісна тяга до спаскудження життя собі і всім навколо.

Існує розум і мудрість. Хоч ці поняття часто ототожнюють, вони абсолютно різні. Розум — явище набуте, мудрість — вроджене. Так от, в нашій країні люди розумні, але тільки й того. При чому з суттєвим комплексом неповноцінності і абсолютно без почуття достоїнства. Нам би треба було повчитись у східних народів (Грузія, Ірак та інші), що  таке патріотизм, відстоювання своїх прав і що таке гідність.